КЕТАМИН VHQ КЕТАМИН Дагестанские Огни

Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!

Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.

Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.

Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.

Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.

Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.

Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.

Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.

Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.

Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.

Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?

В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.

Але, ребят, вы не поверите, как все произошло, короче. Я сижу на своем конченом ковре, хули, нарком-кабан, лежу, как дрова. Глаза мутные, аж хлюпают, в голове пуля, а на улице стоит этот холод, что просто аж мороз по коже ходит прыгает. Летаю в известном фейсбучном сообществе наркоманов, своих крутых компанюх. Так вот, сидим, обсуждаем шо за кайфота, шо за пацаны речкой плавают, такие закладки делают, да кому-то и вовсе охуевший кетамин, такой, что улетел за облака. Вот от этой истории и началось все, понимаете, друзья?

Залетает ко мне, братаны, один парень, странный такой, в плаще, с кепкой, какой-то дерьмовый westside, типа рэпера. И говорит, мол, "У меня есть шанс покурить кет, что ты скажешь?" Я, конечно, плюнуть на него хотел, типа, у тебя что, пустышки, но из любопытства всё же решил послушать, шо он имеет в виду.

Оказывается, у этого незнакомца в рюкзаке целая сетка закладок. И там эти красотки, ребят, просто аж дух сливаются отрывается - каналы, улицы, просто с волюмом, какое ты еще, хиппуешь? Я прямо взъелся от интереса, думаю, хули мне делать, завалился и погрузиться в мир наркотического опьянения.

Собрал свой пакет, как человек, и пацану с плащом показал два больших ложечки валятеля. Он ухмыльнулся, и мы пошли по делам. Он рассказал, как нужно вставлять и какое количество, чтобы в мах взяться, и что после этого мы отправимся на Бали, куражиться.

Приехали в какую-то деревню, там народу целая толпа стоит, все в лете - облачены в красочные шмотки, яркие, как сами по себе цветы. Вон, дайвингом занимаются, где-то там, с тубами, на китайской дешевке, но им все равно - им бы эйфорию, а точнее, выход из себя получить.

Мы, братишки, входили в это земное розовое царство. Жопы раздвинуты, сердца бьются, а глаза кидками расстаются. Зашли в дом, и там уже встретились с теми самыми, кто закладки завозит. Я, честное слово, решил скорее испытать это чудо прямо здесь и сейчас.

Взял ложечку, насыпал, добавил хлорки, зажег и потянул. Ох, ребят, те, кому попадалась вся эта херня на пути, знают, о чем я сейчас говорю. Это что-то невероятное, вставило сразу и прямо как взлетел на крыши Манхэттена. Чувствовал себя, мать его, Богом, самим центром вселенной, и все мне показалось прям мило вокруг.

А потом мы погрузились в свою дорогу. Взяли билеты на Бали, хиппуем на Фулл Мун Пати, посреди пьяных наркоманов, готовых натворить такого, что на ум не придет. Летим, братва, туда, где грозится упасть в океан, а гений - ресторан. Свобода, бездна самоотдачи, ты готов?

Уже думаю о том, как отдамся пустотой, с чувством свободы, просто держи карманный дым. У нас там рейва будет, и делирика, конопли мешок на курорте.

Снимается вилла, курсируем по Бали на контенте, нашли свои лоисы - то, что нам подходит. Вечером погружаемся в этих наркоманских глотках, исчезаем в мирах космического радостного безумия. Тонет всё и вся в цветовых переливах, все завертелось, начинается эйфория и желание подрочить просто жизнь в пыль, как на Бали.

Ну а потом начались всякие там приключения, какие-то странные занятия, смешанные было с эстетикой что-то искографией, глубокой медитацией и самой танцевальной энергией. Прям, братва, я все это вижу, вспоминаю, а сердце бьется как офигенно, и кайф затекает просто во всем теле.

Так и хиппую на Бали, выходя на морское побережье, подаренные сестрой-природой волны намальчивают колеса. Мы на закате волнуемся и просто лежим на пляже, сидим, херачим волны. Потом бежим за приключениями, за страстью и безумием, они там нас впитывают, словно вины и не было.

Но вот как-то я понял, что все это херня, и что я сам не могу быть каким-то завсегдатаем нереальных тусовок. Понял, что нужно отколоться и пробовать себя в чем-то неестественном, взять и контрастно отбросить все, что кажется правдой. Ложь велика, пацаны, и сохранять иллюзии об алкоголе и опиуме - то же самое, что пытаться удержать солнечное затмение в своих руках.

И вот сегодня, со своими грехами на душе, я здесь, возвращаюсь домой, и знаю, что нужно попрощаться с этим мирандским каналом, отказаться от глоток напоследок. Я выбрасываю все, братва, всю эту херь, что лишила меня самого главного - моей подлинности, настоящей жизни. И ебитесь все, кто остался там, на Бали, продолжает лоить эту говно, впадает в этот херовый балаганский сонет на тысячи страниц.

Я в своем понедельнике, в своем будущем. Я вижу наркомана в зеркале и говорю "Прощай". И я иду, иду, знаю, что лишь обретение себя окажется ответом на всемирный вопрос, где же заблудился я. Всем вам, ребята, сукам, где-то там, на западе и на востоке, я вам не нужен, и прочь уже выбранимогилами. Все.